Країни з "правильними" людьми
Всі хочуть жити так, як живуть десь, десь, але не тут, не в нас. Чомусь людям зручніше просто хотіти, просто мріяти, а в результаті бути тут, де все не так, неправильно і гірше, ніж у інших. Хтось їде в Польщу, Португалію, Литву, безкінечну кількість країн з "правильними" людьми, "правильними" зарплатами, "правильними" порядками. А хтось живе тут, де "неправильно", "мало", "не додали", "брудно", "тісно" і просто "погано".
Написати цей пост мене спонукав не якийсь конкретний випадок, а їх сукупність. Їдеш додому з роботи, дивишся - туман, все пливе. Та ні ж, то не туман, то Толька запалив листя, яке збирав, здавалося б, роками. І, може, він дуже любить насолоджуватися атмосферністю, яка з'явилась з його легкої руки, а хтось не любить, а потім хоче в оті країни з "правильними" людьми.
Гуляєш по темній неосвітленій вулиці, і ніби все добре, бо ця темнота тобі вже звична, бо так було роками, ще з дитинства, ще коли вечорами вимикали світло, а коли вмикали назад, то це було ніби свято, а не звична річ. Аж тут з-під під'їзду доносяться співи під баян і гуркіт стільців, які відсуваються від столу з кока-колою і самогоном. А далі танці. А на годиннику, на хвилиночку, двадцять друга тридцять. А хтось завтра вранці встане о п'ятій , буде готувати дитині стіданок у школу і йти на роботу на вісім нуль нуль. А далі хотітиме в оті країни з "правильними" людьми.
Знайомий німець мені розповів, що старається прийняти душ до Ruhezeiten (час, в який згідно закону заборонено порушувати тишу), або купається не довше, ніж пів години, бо, бачте, людина переймається, що сусіди не зможуть спати. Ні, він не занудний нерд, він також святкує іменини, день студента і День Незалежності, але він вміє набрати номер сусіда і сказати: "Ей, бро, приходь в гості", "Доброго дня, я сьогодні трішки пошумлю, але до того часу, як Ви ляжете спати, я знову стану ідеальним сусідом.", він вміє розкидати по поштових скриньках листівочки з вибаченням за те, що сьогодні він хоче зовсім трішечки погаласувати, бо 25 років раз в житті буває. Так, це точно якийсь іншопланетянин, думаєш собі. А я послухаю його і теж трішки-трішки хотітиму в оті країни з "правильними" людьми.
А, може, хтось любить ходити алейкою, яка веде від АТБ до будинку "мир". Ні? Я теж не люблю. А то ж чиясь дитина з маминого дозволу, або мовчазної згоди, викинула малесеньку упаковку від "Барні", а завтра знову викине, а ззаду йшов той самий Толька (пам'ятаєте, він від туману преться), і викинув недопалок, бо урни ж нема, а далі безіменний пияка недбало так жбурльнув пляшечку від дешевого пивка. А далі ви? А хтось ітиме вражений цим сміттєзвалищем, яке оранізували у нього під вікнами і дуже-дуже хотітиме в оті країни з "правильними" людьми.
Таких маленьких історій знає кожен, живе з ними, може, навіть творить ці історії власноруч. Знаєте, я думаю, що кожен з нас має право на помилку, навіть не на одну, але кожен з нас має шанс перепросити у сусіда, набратися мужності і все таки донести сміття до місцяпризначення, віддати знайдену річ за щире "спасибі", і просто стати "правильною" людиною, яка більше не хоче в оті країни з іншими "правильними" людьми.
Наташа, 09.09.2016
